Ярослав Мудрый, действие I картина 2: Хор "Суда! Суда!"

Судда, судда! Судда! Смієте? На зло, зло, Назад! Як смієте самілю тут збиратись? Суддай, правди княже ми просим. Судда, ми правди просим. Судда, ми правди просим. Варягів! Долоні, як у варягів! Насіда, Гані! Тихо! Починим тут крамолу. Судда, ми правди просим. По що суди прийшли? По суд і правду, княжу. У цих людей убито сина й брата. Убивця тут, ось той варяг. То послух. Всі бачили: він дівчину цю хотів покривдить, А брат обстав, то він убив його. Єдиний син. Єдиний син. Єдиний син. Єдиний Уся надія. І Вбили. О, Боже Прави! О що коша! Важко... брата. Чинити прави суд. О що коша! І де ціна життя? Нещаслива. Дозволь тобі порадити, мій княже. Адже Гаральд поїде, то нехай Привіз того, що на йому не тяжить. Хай золотом відкупиться. Ти знов за цих замо варягів Заступаєшся. Отець мій Володимир, коли Поклон зміцнить на землях мир, Сокирою розбійників карав. Ярун, слав'ято, клав Сокиру. Княже! Не треба крові, Тату Любий. Не треба крові. Не ти Прости злочинця, він Убив. Навіщо кров? Вона не верне з нами і Сина Твого не Воскресить. Не буде так. Накажу. Не Простиш. Хай Не дарма Щастя Забігло. Просите буде так. Розв'яжить його і хай заплатить Подвійну виру: вісімдесят Гривень. Ти! Та суд не правий. Не вартий ти помилування, дурень. Принцесі дякуй і Плати вину. Га, я вільний! А дівку цю я золотом купив. Вона моя!