Ярослав Мудрый, действие II картина 3: Ярослав "З усiх сторiн встають примари давнi"

З усіх сторін стежуть Примари давні, мої Полки побитого зерня. Бий з нам, Стиславе, готує печі Прань На города мої й права Державні. А що мені віщує це Тривога? Чия рука Якого духа злого знов Підняла мене? Боже Йди Син Святополка я Бачив цю Ніч. Казав мені він з реготом Пекельним. А що коли б усі ті смертельні Мери та я гарті подолав? То як би нас народ тоді судив? Обидва ж ми одного ліва Вовки І руки в нас обох в крові Братів. Тоді назвали б мудрим Святополка І окаяним Звався б Ярослав. Ні, здолав я Ворогів не для своєї слави. Тому народ і допоміг мені у цій Борні. А він чужих покликав Королів і ладен був всю Русь Пошматувати, аби вінець князівський взяти, Вінець князівський взяти. Ні, здолав я ворогів не для Своєї слави. Греки! А щоб зібрати воєдино Руську Державу І запронести спокій, Спокій На Русі.