Ярослав Мудрый, действие III картина 6: Мирослав "Там прийшов якийсь мандрiвець"

Там прийшов якийсь мандрівець, Видом надто дивен І передав оцей молитвослов. О Боже правий! Хто дав тобі? Микита, ти? Це ж Єлизавети Молитвослов. Єлизавети. І їй подарував я, як була мала. Був дівичий. Микита, ти був неї? У думці журливій. Кажи. Про сни. О, розкажи скоріш. Бути. Багато, княже, Помандрував я і землю ісходив. З того часу, Як розбачив І гори, Покинув Київ я в нещасну Ніч. Я у Римі побував і за Морем. Нарешті, ще на третій, мабуть, Рік до Норвегії Причалив я свій човен. Ну що ж вона? Дуже я... І ти бачив? Сумно. І говорив ти з нею? Поминали Щаслива? Життя. О Боже мій! Кожному щасливому Повинні ми... Як вона мучилась і як Страждала! Біля вікна самотня, Журлива вона сиділа в замку Короля і все, і все Туди дивилась, де земля здавалася й На південь простяглася. І сумно так співала. Про Київ все співала: "О Києве мій, Ти далекий мій край, Тебе не побачу, Навіки Прощай!" Коли ж прийшов її Останній час, дала мені цей Молитовник, княжий, І так просила, щоб я Тобі його на спомин Передав. І згасла нещасна, Немов свята Освідча.