Не судилось E

Минули дні біготні. В мені не видно вже гнів. Весь його видобув ті дні, коли вибухав на дні. Всі показали спідні лиця. Негативний світ. Скарби розтратили, Нахуй позлітали з орбіт. На заробітки за кордон, похуй, що без зубів. Та це метафора. Я знаю, що ти зрозумів. Якщо відразу до діла, то їбанулись всі. Але хтось тихлий, сумно, а хтось у всій красі. Знову в таксі в собі риюсь, одряпав, Осіпав. Рішуче рухаюсь, а бруд приберу з виду сів. Я вирвав сіре, компетентний у вирій світів. Тінь без ідей, та без того мене, що в Ній посидів. Я ріс невідомим, а вірним я досі росту. Містистий невисоко, складно лізти, за хвіст не Просту. Схопити зміг, не бійся тиску, Наведись на свій шлях. Зміню себе, звільняю хоче, забив власний цвях. Кінець кінців це стати раком і не підвестись. Мішок пробачень і жалю нести, ти попустись. Кому судилось спастись, той вже м'ясо не з'їсть. Але ж і м'ясом помирати тому не судилось. Кінець кінців це стати раком і не підвестись. Мішок пробачень і жалю нести, ти попустись. Кому судилось спастись, той вже м'ясо не з'їсть. Але ж і м'ясом помирати тому не судилось. За рік і гнів і зрісти купа нових місць, Як землетрус. Себе до купи і перевірити свій зміст Себе змусити. Тіло несе в собі, Не де йти, сніг в тунелі з тус. Я тримаю стелю, мотаю, хоч і не маю вуса. Зовні пекельно, незатишно, пусто. Всередині тепло, хоч кишені не густо. Я сто дверей відкрила на шляху по ту сторону Ґлузду, щоб звідти геть того, хто сумніватися Змусив. А як же? Як же? Сиділа у кутку і плакала, Як тяжко. А я ж за ділом загубила, Хто насправді я ж то. Я так то стіни без зусиль гатила, але стала М'якшою. Але це шлях, дав мені час, Щоб наповнити чашу. І трохи лячно, але я знайшла більше, Ніж втратила. За що я вдячна. Кінець кінців це стати раком і не підвестись. Мішок пробачень і жалю нести, ти попустись. Кому судилось спастись, той вже м'ясо не з'їсть. Але ж і м'ясом помирати тому не судилось. Кінець кінців це стати раком і не підвестись. Мішок пробачень і жалю нести, ти попустись. Кому судилось спастись, той вже м'ясо не з'їсть. Але ж і м'ясом помирати тому не судилось. Кінець кінців це стати раком і не підвестись. Мішок пробачень і жалю нести, ти попустись. Кому судилось спастись, той вже м'ясо не з'їсть. Але ж і м'ясом помирати тому не судилось.