Нястрымна

У мроях я завжди була твоєю. У мроях ти завжди був мій. Нестримно ти і я, порив душі Одної, як пташки узнялися над Землёй. Так було чи не усе з часом зникло, Журавлями в даль ясную одплило. Як тепер не ведаю забуть мне Тоє, що ніколи не було. Щирий сміх на вустнах, зіготів Твоїх, щирий сміх, як перший Сніг. Ти гів нястримний біг тільки для нас Двоїх, покинув в серці незабытий Слід. Так було чи не усе з часом зникло, Журавлями в даль ясную одплило. Як тепер не ведаю забуть мне Тоє, що ніколи не було. Навік у мроях стала я Твоєю, навіки ти у мроях Мій. Нестримно ти і я, порив душі Одної, ніби кринички потекли Рікой. Так було чи не усе з часом зникло, Журавлями в даль ясную Одплило. Як тепер не ведаю забуть мне Тоє, що ніколи не було. Як тепер не ведаю забуть мне Тоє, що ніколи не було. Не було.