Хто тебе мила вимолив?

Пам'ять дощами вимило, розум вітрами вимило. Хто тебе, мила, вимолив? Хто тебе з неба виманив? Звідки ти, щастя, випало, взяло мене і випило? Хто тебе, Бога, вигадав і для чиєї вигоди? Не було вже виходу, Окрім дурного випадку. Сам я тебе і вихопив, як випадкову Вигадку. Сам же тебе і вимислив, сам же тебе і Вичислив. І як пречистий вимисел поміж рядками вичитав. Я тебе, мила, вимолив, з власного саду виламав. Пам'ять дощами вимило, Розум вітрами вимило. Хто тебе, мила, вимолив? Хто тебе з неба виманив? Звідки ти, Щастя, випало, взяло мене і випило? Хто тебе, Бога, вигадав і для чиєї вигоди? Пам'ять дощами вимило, розум вітрами вимило. Хто тебе, мила, вимолив? Хто тебе з неба виманив? Звідки ти, щастя, випало, взяло мене і випило? Хто тебе, Бога, вигадав і для чиєї вигоди? Небеса відкрили й обгорнули крилами. І не забракне сили нам, Поки шепочуть губи. Мила, а хто ти, мила? Любий, а хто ти, любий? Пам'ять дощами вимило, розум вітрами вимило. Хто тебе, мила, вимолив? Хто тебе з неба виманив? Звідки ти, щастя, випало, взяло мене і випило? Хто тебе, Бога, вигадав і для чиєї вигоди? Пам'ять дощами вимило, розум вітрами вимило. Хто тебе, мила, вимолив? Хто тебе з неба виманив? Звідки ти, щастя, випало, взяло мене і випило? Хто тебе, Бога, вигадав і для чиєї вигоди?