Не забувай мене

Не забувай мене. Не мене. Під мокрими стріхами літніх ночей. Не забувай мене Холодними ранками в місті чужому. Не забувай мене В туманах осінніх між нових людей. Не забувай мене, Як не забула рідного дому. Бо іноді ми мов останні люди На Землі. Не забувай мене, Як хочеш кричати і знову мовчиш. Не забувай мене, Як мамині очі і тиху усмішку. Не забувай мене, Коли в його руки безпечно летиш. Не забувай мене Сама по собі в холодному ліжку. Як би міг, станцював ці слова на київських Асфальтах. Як би знав, не тікав ні від дитячих Мрій. А куди? Хто я? Але я так хотів би через роки знати, Що тебе все. Знаю, ти щаслива. Не забувай мене, Як боляче буде уночі в сон. Не забувай мене Під нові пісні, так бракує повітря. Не забувай мене в дзеркалах Кривих не шукають красу. Не забувай мене, Як не забув я тебе, моя рідна. Бо іноді ми мов останні люди на Землі. Іноді ми мов останні люди на Землі. Не забувай мене, Не забувай