До серця

Не жити Без неї йому, не прожити. Її не забути в сім миті, В тонкому, як сонок, замиті. До серця сховань цей вогонь. Взяла любов, заживе. Та вір, все заживе, і біль пекучий Серце притмуть. І хай не римуються дні, та він її Набере і скаже стомлено: "Як Я скучив". Ці очі Кольору мокрих асфальтів, Лимонних усмішок дуга. Він буде її пам'ятати, І буде чекати вона. Безгрішних ночей самота, Під танець з дощу на тротуарах Заради нього. Взяла любов, заживе. Та вір, і все заживе, і біль пекучий Серце притмуть. Хай не римуються дні, та він її Набере і скаже стомлено: "Як Я..." Вже хай у пам'яті решето, що раніше хтось, Відтепер ніхто. На все свій час і на всіх свій шлях, На тиші часи, на всі зізнання. Пропахати полки майстрів, а він украсти її Хотів. Він так вже давно її любив, що отруїв чаром Кохання. Мадонна чорна його спокуси, можливо, Все це колись відпустить. І десь щоб з осінню повернутись або почати усе З нуля. Взяла любов, заживе. Та вір, все заживе, і біль пекучий Серце притмуть. Хай не римуються дні, та він її Набере і скаже стомлено: "Як Я скучив".