Светает

Світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зострічає. Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють, Меж ярами над ставами Верби зеленіють. Сади рясні похилились, Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем. Сади рясні похилились, Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем. І все то те, вся країна, Повита красою, Зеленіє, вмивається, Дрібною росою. Споконвіку вмивається, Сонце зострічає, І нема тому почину, І краю немає! Сади рясні похилились, Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем… Сади рясні похилились, Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем. Сади рясні! Сади рясні! Сади рясні! Сади рясні! Сади рясні! Сади рясні похилились, Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем! Сади рясні похилились, Тополі по волі…