Літо закінчиться в середу...

Літо закінчиться в середу, чорт забирай. Колючою скіпкою штрикне мене на прощання. Всевишнім зітханням стреножить мене і нехай. Я осінь впізнаю в твоєму хрусткому мовчанні, У кавовій гущі зненацька остиглих ночей, У книгах, які ти купуєш і все не читаєш, У згаслій мелодії різко замовклих дверей, У тому, як ти забуваєш. А літо закінчиться в середу з теплим дощем. Над містом, притомленим спекою, Зімкне повіки, прихилиться ніжно до стін сиротілим Плющем, одягне бавовняний тренч, Шкарпетки, черевики. І набудуть слова глибини та вчорашніх жалів. Й поколоте золото сміхом дражливим заграє. Я осінь впізнаю по тиші твоїх рукавів, По тому, як ти забуваєш. А в грудях моїх пустота й без тілесі кити. У черзі за щастям стояв і забув, Для чого. В осені стільки любові, Вогню й гіркоти. А літо закінчиться в середу. Слава Богу!