Чи думаєш ти про мене?

Чи думаєш ти про мене, коли читаєш вірші? В метро, в парку Шевченка темніє раніше, І ні з ким розділити радість рядків удатних. Чи думаєш ти про мене, коли лягаєш спати? Бо я думаю про тебе, як на стільці електричному. Сиджу на лавці Соломінській у вирі столичному. Гублю час, мовчки вечеряю, аби не гірше. Думаю про тебе, коли пишу ці вірші. Коли поливають асфальти серпневі розпечені. Коли між нами означено особові речення. Коли скльоване птахами літо п'яне тікає. А осінь настає першого вересня, Розсипає світло зернисте провулками принишклими. І мені хочеться стати твоєю книжкою. Димом скомоно над твоїм берегом. Механічним цитрусом сонця вгорі. Чи думаєш ти про мене, коли не пишеш мені? За здоров'я свічку, за любов ліпше дві. Зима буде довгою, тож гукай, коли край. Чи думаєш ти про мене? Навряд. І нехай.