За синь озерну в твоїх зморених очах

За синь озерну в твоїх зморених очах, За кожен міст, за кожну вулицю розбиту, За кожен крик дитячий, за старечий страх, За кожну мрію знищену, - змагатись, жити, Допоки темінь нагла білі стяги не здійме, Допоки дзвони захлинаються досвітні, Ти як? Та що там, обійняти би тебе, І рідним містом прогулятися у квітні