Порожнеча

Відчуття таке, наче немає сили тиз. Пітьми дивиться на мене смерть через сивий дим. Скільки на полі бою полеглих молодих? Ми не розділимо болю тих, що лишилися в живих. Світу бракує любові, лиш повені крові наповнюють Вулиці знизу до кровель. Не до цього було нам, бо не торкалося нашої Долі. Та світ не змінюється з тих пір, Як біологічний вид людина розумна почала вбивати Подібних собі на Землі. За плем'я та за землю воювали недаремно. Боги дарували право, пани розвивали тему. За темрявою Вальгала або ворота Едему. За левами йдуть шакали, така у людей система, А. Іначе не час для рефлексії, Іначе б то діяти треба. Інакше подібні думки нас заведуть у більшу та глибшу Халепу. Але свідком є небо, що я не запевняю Тебе ні в чому, крім того, що розум не Є для людини важливішим кредо. Кожен день з середини з'їдає порожнеча. Ворони з дерев перекрикують спів лелеч. В пітьму не забереш ні спогади, Ані речі. Порожнеча, порожнеча. Кожен день з середини з'їдає порожнеча. Ворони з дерев перекрикують спів лелеч. В пітьму не забереш ні спогади, Ані речі. Порожнеча, порожнеча. Неначе поцілені в ближнього тіло, Ми ділимо вміло на чорне та біле. То писано вилами та вистачило мені розуміння тоді, Що то втілено в досвід людини, коли ми із Богом про це говорили і я попросив, Щоб мені не замиліло мозок. Досі тримаюсь за розум, у стимул то сила, Неначе від батька до сина летіла з глибини віків І настигла, так неолислива, що стримано. Я не ридаю від того, що Бог нас покинув. І що я нічого тут не розумію. Відколи мати нас в світ народила, що є справедливим, Чи варто надії, для чого живем і чому ми Радіємо? Та що ми тут цінимо? Саме ті самі, що звуться митці. Чи маємо рацію ми у можливості для перевтілення Світу на краще у час, коли в небі безодня Роззинула пащу? І ще виявиться, де чужі, а де наші. Нащо стою перед вами я із мікрофоном в руці? Кожен день з середини з'їдає порожнеча. Ворони з дерев перекрикують спів лелеч. В пітьму не забереш ні спогади, Ані речі. Порожнеча, порожнеча. Кожен день з середини з'їдає порожнеча. Ворони з дерев перекрикують спів лелеч. В пітьму не забереш ні спогади, Ані речі. Порожнеча, порожнеча.