Слухай, мала

Слухай, мала, щоб ти в голову там собі не Брала. Слухай, мала, я твій персональний Дрейк і Тімбаланд. Слухай, мала, я напишу тобі безліч любовних балад, Бо той талант нащо потрібен, коли ти не моя Мадам? Нащо та війна між нами? Краще давай цілуватися, не будемо ледащі. Та ще й давай дітлахів наробимо звитяжних могутніх Козаків. Мене вражає твій розум. Якби я був літературний класик, присвятив би йому Прозу. Якби був лицарем середньовіччя, Твоє обличчя стояло б на поличках. У минулих життях у мене було багато жінок, Та не дуже я тямлю, що є така серед Квіток королева лотосів. Від сп'ять до волосся все у тобі те, Що треба мені. Ось я, той псих, що не встиг ще розповісти Тобі, що у нього на умі живуться біси, Та вони усі співають про очі, що глибші та Яскравіші зоряної ночі. В твоїх очах Великий вибух, народження Всесвіту Вирок. Знає тепер свідок живого дива твоя краса мій Розум охопила. В твоїх очах Великий вибух, народження Всесвіту Вирок. Знає тепер свідок живого дива твоя краса мій Розум охопила. Афіни давніх богів батьківщина. Що робити в Греції нам, підкажи, Гера. Твоє тіло зписували митці на протязі віків. Ти і я Венера. Від тебе до мене приходить Мінерва, І впевнено я складаю речення в поеми. Моя муза, ти натхнення мого блюзу. Лізуть в мозок потужніші теми. Мій демон закоханий у тебе, і він мене веде В обійми королеви. Лякатися не треба, бо з давніх давен так призначено Нам небесами. У Всесвіту свій план. Треба лише чути пульс, чути текст, Чути волю небес, прислухатися до серця. То будь зі мною відверта, і я за тобою У темряву і у пекло. Та будь мені вірна, і я тебе любитиму запекло. Життєві халепи ми пройдемо спільно. Суттєві глибини ти в мені зворушила. Що було до тебе, писано поводівилами. Ти мене поділила на до і після. Суттєві зміни в мені викликала твоя хімія. Я тону в безодні твого погляду, Наче я лечу серед зірок. І я здобув відчуття непритомне, Мов з поневіряння додому лишився лиш крок.