Ярослав Мудрый, действие I картина 2: Гаральд "О, не виходь! Залишся хоч на хвилю"

О, не виходь, Залишся хоч на хвилю. Дозволь мені в Прощальную цю мить Востаннє подивитись в очі Милі. Принцеса, Сядь, благаю. Коло тебе, біля ніг твоїх Дозволь схилитись. Ти, як зоря Північная на Небі, Сіятимеш мені в Путях моїх. То накажи ж мені, Царице-діво, що мушу Я в твою звершити Честь? Які скарби нечувані і дива Тобі, твою, дістати? Ти любиш храми, Хочеш із Софії святиню Вищу чаші золотії. Дістану в Амі-Царграді. Ти, як зоря Північная на небі, Сіятимеш мені в Путях моїх, Царице-діво. Не треба, не варто. Прощай, Гаральде, храни тебе Господь. Та я молитись Буду, Щоб Бог Тобі від щедрот Своїх... Не в золотій Красоту Софії Храму, а в Співах Дивних, Що линуть там Під куполами Вишині В безкочі. Тих співів ти мені не Принесеш. Їх Ангели Співати научили. Прощай, прощай, Гаральде. Не залишай Мене! Храни тебе Господь. Молю, царівно! Прощай! Залишся хоч на хвилю! Щоб дух сумний надією Зміцніти. Тебе я не буду. Тебе Паю, човнів на меті. За тебе, на тебе моя Єлизавета. Через моря, Долину я до птахи. Дозволь мені в прощальную цю Мить побуть з тобою, щоб дух Сумний надією Зміцніти. Прощай, Прощай!