Zarapad

Поволі тає, тає далегляди новоколе. Я читаю редактуру у сузорях. Серед тисячі будинків у одним окні я літу тень, На скрадаю хвостики комет. Поки сни сповняють пожади близької душі, Я кремзаю каліграфічно на пом'яти маркушини, Порушаючі ідилії, що вкає щілиная у плині ночі. Знову я у родній плині. Я на несе у слухавках обрюхи голосів з касет. Місія у світі нам дається тільки по крисеу. В барсеці неколькі монет на білет. Ліхтари проспекту, попереді парад планет. І під'їхать на соц у космопорт Мінська. Дін, каб стать плямой на сонці для усіх, Хто глядить. І стримать у ресті снічшку пальця, Как осторожно двері зачиняються. В тёмной, тёмной ночи я гляджу на зарапат. Читаю по рядочках неба думки науздогад. Я заплющую вочі, зори на моїх очах. Розбираю власний почерк, зори на моїх руках. Тёмной, тёмной ночи я гляджу на зарапат. Тут так холодно, увосім пошираю далегляд. І під перше сніжної колдри засинаю на вочах. В тёмной, тёмной, тёмной ночи я гляджу на зарапат. В тёмной, тёмной, тёмной ночи я гляджу на зарапат. Тут так холодно, увосім пошираю далегляд. І під перше сніжної колдри засинаю на вочах. В тёмной, тёмной, тёмной ночи я гляджу на зарапат. На комети лятять діти, бо яни у байках чули, Що нібито у суцветі заховалася країна. На чаровненькій планеті, де зусім няма дорослих. Без дорослих там прикольно, без дорослих няма Войнал. Там і літо целый год, і морозива повсюди. Без дорослих можна дихать, там не їздять на машинах. Все на ровара гоняють, ночью в хованки гуляють. Без дорослих так прикольно, так прикольно, Га? В тёмной, тёмной ночи я гляджу на зарапат. І читаю по рядочках неба думки науздогад. Я заплющую вочі, зори на моїх очах. Розбираю власний почерк, зори на моїх руках. А прочнувшись рано ранком, я ляжа уже без колдри. Зусім голий, коля ганку, тільки вітер ніби шльондра. Я как жмураний драпежник, поднімав мне по ногах. Я як веснявий підснєжник, откопався ніби скарб. В тёмной, тёмной ночи я гляджу на зарапат. Тут так тёпленько весною, пошираю далегляд. І під перший малий дощик засинаю на вочах. В тёмной, тёмной, тёмной ночи я гляджу на зарапат. В тёмной, тёмной, тёмной ночи я гляджу на зарапат. Тут так тёпленько весною, пошираю далегляд. І під перший малий дощик засинаю на вочах. В тёмной, тёмной, тёмной ночи я гляджу на зарапат.