Снігопадами

Коли я став доросліше Проблеми стали інші Мені потрібен розголос А ій приймання рішень Вона у коси запліта Собі кульбаби Не розуміє просто Шо тут всім труба нам Я беру рубанок І вистругую ці вірші Ми молимося тут Аби не стало не гірше Охолоне ліжко А З ним і кава взимку І поки ще не пізно Я запалю цю зірку Ненавиджу сусідку Кажу це за усіх тут Нам вимикають світло Ми бігаєм по світу Я напишу посібник Знов очі мої срібні В кімнаті лише тіні І вони тут уже сім днів Не треба сібіді Ми поважаєм інше Ми молимося тут Аби не стало гірше Хтось уже небіжчик Але скажи навіщо ? Ми молимося тут Аби не стало гірше Снігопадами лишила ти мої щоденні молитви Білими фарбами неначе дим Розмалюю все що видно Не шукав зайвих причин шоб знову вивернуть нутро назовні. Як не шукав причин насипать знов на рани солі. Черговий ранок сонний та в вікнах немає світла. Палітра фарб в очах відсиріла і знову сіра. Ноги вкривав снігопадом мріяв лише за тепло. З тобою грів світанок але темно за моїм вікном знову. Я прийняв зайву дозу кортизолу спогади клацав водив курсором але марні спроби. Час не вернуть назад та нам раніше було класно. Пропасуєм пари підем гулять під напасом. Але проблеми гасять вогонь неначе льодом. Як гаснув мій район після чергового прильоту. Молимось аби не стало гірше від прийнятих рішень. З роками став подалі та певно більше добріше. Я далі пишу вірші в стіл і натискаю запис. Молюсь завтра прокинутись але знову не спалось. Снігопадами лишила ти мої щоденні молитви Білими фарбами неначе дим Розмалюю все що видно