А де наше купайло

А де наше купайло Стояло, То там місяць і сонечко сіяло. То там ясне сонечко Сіяє, Та Микола кониченька сідлає. Та Микола коника Сідлає, До дівчини поїхати думає. Ой Під’їхав він до вік Ворота: "Вийди, вийди, дівчино молода". Ой не вийшла дівчина, Лиш мати. Та став її так Микола питати: "Чи є моя дівчина У дома? Ой чи вона молоденька, здорова?" Чого вона і горда, І пишна? Чого вона на Купайло не вийшла? Русу косу звечора Чесала, По півночі черевички зувала, На розсвіті личанько Вмивала, Тому на Купайлі не бувала.