День літнього сонцестояння

Собаки гавкотять на зиму до літнього Сонцестояння. Трава така, що зіркозимній буде на славу і Остання. Декада чек не змінить нахил, яким покотиться Планета. Горіхи грюкатимуть дахом і дід з відерцем Айдарету. Велосипедом до базару Поїде під гору крутую. Поділлям їду, як казали, і всі Свої гріхи рахую, І всі свої гріхи. Легенько вниз і важко вгору. Голгофа раз і два Голгофа. Пейзаж плекає непокору, яка дивує Саваофа. Коли глядить, як ми горбами несемось вниз, Деремось вгору. І ледь помітно та губами крізь слово тюрське Непрозоре. Велосипедом до базару Поїде під гору крутую. Поділлям їду, як казали, і всі Свої гріхи рахую, І всі свої гріхи. Уа-па-ба-ба, Уа-па-ба-ба, Па-ба-ба, па-ба, па-ба. Уа-па-ба-ба, уа-па-ба-ба, Уа-па-ба, па-ба, па-ба, Па-ба, Мугикаємо давню пісню таку, що слід не Пригадати. І дні, що проминають, звісно, допоки не Кінцеві дати. Тому відро із айдаретом, тому і пісня не Остання. І ірися усі прикмети до літнього Сонцестояння. Велосипедом до базару Поїде під гору крутую. Поділлям їду, як казали, і всі Свої гріхи рахую, І всі свої гріхи. Уа-па-ба-ба, Уа-па-ба-ба, Уа-па-ба, па-ба, па-ба, па-ба. Уа-па-ба-ба, уа-па-ба-ба, Уа-па-ба, па-ба, Па-ба. Уа-па-ба-ба, Уа-па-ба-ба, Уа-па-ба, па-ба, па-ба, Па-ба. Уа-па-ба-ба, Уа-па-ба-ба, уа-па-ба, па-ба, па-ба, Па-ба.