Тихі в комендантську

Тихі в комендантську Поїзди на південь. В ніч і хтось проснеться Від морського вітру. Між старих акацій Ми з тобою піде. Світ піде за нами Назерці ловити. Не зважай на нього, що ж бо Йому скажеш? Радості, як завісь, на гілках Бучали. Жовте світло з вікон голубих Піддашшів. Мостяться тривожно, Шарудять ночами. Поночі коштовна весняна Остуда. І розмова, повна втоми Моїй мості. Ще немає завтра, може, і Не буде. Сон поглине пам'ять і ранковий Обстріл. Може, ми з тобою Теж собі снимося. Між глухих колійних звичних Перестуків. І ніхто не вічний, І ніхто не острів. Просто наші тіні Взялися за руки.