В малій кімнаті

В малій кімнаті стіни наче руки Тримають полохливу тишу в жмені. Сирію тіні Просиво-зелені. Самітня свічка блимає зо скуки. Шушукають якісь далекі звуки. А гнотик восковін їздець стременні Свої маріння топить дивні, безіменні, Мов стеарин блідим вогнем ошуки. І тухне й знов пала котить ясніше. Хоч все заснуло, хоч у сні все Дише, Хоч палить власне тіло біло-срібне, Хоч нищить нічого, все нижче й нижче. Ним темряву, Мов гудзиком застібне, До свічки наше Серце є подібне. І тухне й знов пала котить ясніше. Хоч все заснуло, хоч у сні все Дише, Хоч палить власне тіло Біло-срібне, Хоч нищить нічого, все нижче й нижче. Ним темряву, Мов гудзиком застібне, До свічки наше Серце є подібне.