ВАВИЛОН

Нам даровано сад і стежок міріади. Кожен атом мистецтво, рай смарагдових вод. Та і ті, хто радіють, запускаючи шахед в дитячу Кімнату, просто помилка Бога, недописаний код. І отримавши тіло, найвеличніший витвір для діла, В світі скрипок і скрипті воно тягне радянське Весло. За пів світу відоме, ще з народження Озвіріле, спрагло живиться кров'ю, Просто істинне зло. Нагороджений чарами сплітати любову акорди, Я пірнаю в цей сюр, коли б міг будувати Життя. Бо якщо не ми, то нас всіх вб'ють Ці ординські морди. Наш світ знову зламався, ми нові інженери буття. За териконами сонце встає, світ дає Переконаним взяти своє. Вже горить Вавілонами в лавах з мечем, Бо запеклих вогонь не пече. За териконами сонце встає, світ дає Переконаним взяти своє. Вже горить Вавілонами в лавах з мечем, Бо запеклих Вогонь не пече. Не пече, Вогонь не пече. Уран народу тут, де дух міцніше вічних руд. В містах бруківка і тваринний бруд. Якщо ти шлак у буд, то не збагатять кошти. Ми стрижні, що світу дають вічно потужний поштовх. Горді і вперті не бояться смерті. Страшно, якщо знову два береги будуть роздерті, Вчинки героїв стерті, діти колонізовані. Краще йти в бік зграї вовків, не колоні з Оленів. Раби знедолені пірнають в тису, Ми виринаємо у лаві копоті і млі. З підземних шахт невпинно лізуть біси, Тілами кращих ми зашиваєм тріщини землі. За териконами сонце встає, світ дає Переконаним взяти своє. Вже горить Вавілонами в лавах з мечем, Бо запеклих вогонь не пече. За териконами сонце встає, світ дає Переконаним взяти своє. Вже горить Вавілонами в лавах з мечем, Бо запеклих Вогонь не пече. За териконами горить Вавілонами, під небесними Кронами стоїмо Легіонами. За териконами сонце встає, світ дає Переконаним взяти своє. Вже горить Вавілонами в лавах з мечем, Бо запеклих вогонь не пече. За териконами сонце встає, світ дає Переконаним взяти своє. Вже горить Вавілонами лавах з мечем, Бо запеклих Вогонь не пече.