Дім

Ми прагнем бути у місцях, Що нагадують нам дім: Прохолодний протяг в нім, Усі подряпини зі стін. Я прагну бути у місцях, Що нагадують тебе! І я там тепер. І я - і я там тепер. Життя летить, як шифер над Житомиром, Як дим із комина. Виглядає казково, та лишається оскомина. Спогади стали комом, Як пів чарки трьохзіркового. Я бачу лиш тепер – Кожен момент не випадковим був. Ми лізли вгору, наче паростки, Ламаючи асфальт. Ніхто із нас тоді не парився, мов літній Кайзервальд. І кожен на своєму поверсі, Чистив старенькі конверси. Напевно в тому суть: Для нас було як грааль. Ми прагнем бути у місцях, Що нагадують нам дім: Прохолодний протяг в нім, Усі подряпини зі стін. Я прагну бути у місцях, Що нагадують тебе! І я там тепер. І я - і я там тепер. Ми пригадаємо колись, Як долі переплелись. Зрозуміємо свій потяг до Улюблених місць. Поки ритм стукав потяг – ми в купешці напились. Залипали у вікно, як пролітали поле й ліс. Ми прагнем бути у місцях де, Жовто-синій стяг. Де чути серцебиття, Таких самих, як ти і я. Куди би вітром не заносило, тіла в чудо-краї, Та наші душі завжди тягне десь, Поближче до сім'ї. Ми прагнем бути у місцях, Що нагадують нам дім: Прохолодний протяг в нім, Усі подряпини зі стін. Я прагну бути у місцях, Що нагадують тебе! І я там тепер. І я - і я там тепер.