Лінії

Місто вмиває обличчя холодним дощем. Ти в іншому домі тепер розпалюєш вогонь. Я не міряю відстань, образуючи плечем, Тільки відчуваю холод порожніх долонь. Кажуть, любов це фортеця, я вилась в пісок. Ти просто пішов туди, де яскравіше світло. Я не тягну назад твій впевнений крок, Бо кохання в мені ще не зовсім зблідло. Ти залишаєшся світлом у моїх очах, Хоча ми тепер на різних планетах і берегах. Ти не винен у тому, що серце твоє не Моє. Дякую просто за те, що ти в світі Є. Я відпускаю твій погляд у чужі дзеркала без Гіркоти, без прокліть, без попелу і тепла. Ти найкращий мій гріх, мій найвищий злет. У цій історії кожен є автор і силует. Вона тримає твою руку так само, Як я колись. Це не зрада, це просто розмова Німих доріг. Наші вузли надто міцно колись сплелись, Але сьогодні ти переступив інший поріг. Я не шукаю в тобі недоліків чи зла. Ти людина-сонце, навіть якщо не грієш. Я просто вдячна, що ця весна була і що Ти досі так щиро сміятись вмієш. Немає винних, тільки траєкторії руху і тільки Пам'ять, що тихіша за перший сніг. Я не кличу тебе, я просто слухаю тишу, В якій затихає відлуння твоїх ніг. Ми просто дві лінії, що перетнулись і розійшлись. Будь щасливий, так як ми колись. Так як ми колись. Ми просто дві лінії, що перетнулись і розійшлись. Будь щасливий, так як ми колись. Так як ми колись. Ми просто дві лінії, що перетнулись і розійшлись. Будь щасливий, так як ми колись. Так як колись.