Маяк

Я іду крізь вогонь, де не кличе ніхто, Та мій шлях освітить не сонце, А код. Чись дорожче за хліб, справедливість за кров, Бо лиш вогняне серце дарує любов. Тут бетонні будівлі, мов тіні в очах, Та я вірно тримаю тепло серед втрат. Де асфальт пам'ятає і кров, і сліди, Там ростуть покоління крізь біль, мов сади. Немає страху там, де кроки мої, Лиш відбитки у часі, як кроси старі. Стаємо проти бурі, проти темних систем. Кожен крок, мов по мінному полю, та все ж Кожен день важкий бій. Кожен ранок це старт. Тут не можна схилитись, тут не можна програти. Не рахую поразки, це досвід і шлях. Кожен шрам на мені як урок, як маяк, Маяк, маяк. Моє серце налаштують струни, холодний розум навіки Забуде слово страх. Ми пам'ятаєм про своє минуле, про нього нагадають Кеди на наших стопах. Знову змінився настрій без налаштувань. Тут інший вайб і збрання словом, брат. Ми будем будувать свій рай. Поки можеш кроси стирать, стирай, та викупи, Що нічого не буде без старань. Тут як не виступай. Жити життя не вийде без страждань. Закриваю гештальти. Вчора пригощав усіх, сьогодні вже із дірками в Штанах. Викупиш все то, коли розуєш пана. Запам'ятай, сядеш на два стільці, розтягне на Шпагат. Я забив на стандарт, дам простоти. Це зараз просто дар. Я дам це просто так, хто б на мої П'яти не наступав. Хто я такий тут? Нагадають кеди на стопах. Не здавшись за охайні чорти, затираю за стартап. Знову підемо на старт, хоч нам тут недалеко до Фінішу. Далі біжу навідкола, навколо мене все Заповнює шум. Знову запишу собі на листопад пару рим Про райони, квартали, двори, про місто, де батіг і Щег, та хорів дивлять на нас зі своєї гори. Моє серце налаштують струни, холодний розум навіки Забуде слово страх. Ми пам'ятаєм про своє минуле, про нього нагадають Кеди на наших стопах.