Над океаном

Це не забути ніяк. Я бачив над океаном чисті небеса. Зрит, як любов твоя. Ми відкриваєм серця, І хай горять всі мости. Давай літати немов знову. Ми не боїмось висоти. Де закінчується дощ, я знаходжу спокій. Я досить втомлений, та чую ледь знайомі кроки. Я серед вулиць, десь тіни хмуряться високі. Знову губляться прості слова у старому блокноті. Вітер, він, як завжди, непобутній, Вітер проти. Літо буде, літо будуть, Лабіринти й повороти. Вікна темні в домі навпроти, наче самотній дотик. Холодні краплі на чорному дроті. Доля це неначе план Б, Коли всесвіт ігнорує тебе. І що мені робити тепер? Куди мене дорога веде? Це не забути ніяк. Я бачив над океаном Чисті небеса. Зрит, як любов твоя. Ми відкриваєм серця, І хай горять всі мости. Давай літати немов знову. Ми не боїмось висоти. Вірити в долю це ніби вірити вдачі. Тільки руки поколює, наче вперше я тебе побачив. Себе не переконую в тому, що ми інакші. Я кажу: "Добре", ти кажеш: "Буде краще". Ти мій талісман, мій компас, де я блукав лісами, Де на самоті я бути звик. Та я тепер не сам. Мене кусав ночами сум, залишаючи рани, І в голові цей вічний шум, що його колисав. Доля це неначе план Б, Коли всесвіт ігнорує тебе. І що мені робити тепер? Куди мене дорога веде? Це не забути ніяк. Я бачив над океаном Чисті небеса. Зрит, як любов твоя. Ми відкриваєм серця, І хай горять всі мости. Давай літати немов знову. Ми не боїмось висоти.