Хочу дісконект

Будні тягнуться, як сірий асфальт. Ранок, кава, мовчання, знов не той старт. Люди поручали всі їм бігу офлайн. Кожен сам за себе такий наш дизайн. Плани на завтра, сил вже нема. День за днем одна й та сама зима. Гроші, як вода, крізь пальці течуть, А мрії мовчать, тільки в грудях печуть. Хочу дісконект від всього шуму і фальші, Від думок уночі, що ріжуть безжально. Хочу дісконект, хай світ стане тихим, Хоч на хвилину не бути тим, ким звикли. Сніг за вікном і Новий рік на носі, А всередині питання без відповідей досі. Місто в неоні, але холод в очах. У кожного свій біль, захований в словах. Хтось сміється, та всередині тріщини, Бо життя не питає, готовий ти чи ні. Свята наближаються, гірлянди вогні. А я думаю, що змінилось у мені. Бокал за бажання, що знов не збулось. Новий рік прийде, а старе не пішло. Хочу дісконект від всього шуму і фальші, Від думок уночі, що ріжуть безжально. Хочу дісконект, хай світ стане тихим, Хоч на хвилину не бути тим, ким звикли. Сніг за вікном і Новий рік на носі, А всередині питання без відповідей досі. Сніг падає повільно, як час у мені. Може, з нового року стане легше на дні. Я не прошу дива, лиш трохи тепла, Щоб душа не мерзла, як ніч за вікнами. Я хочу дісконект, але не втекти, А знайти себе серед цієї мети. Новий рік стукає тихо вікно. Може, завтра стане зрозуміліше все одно.