Ластівка E

044 Київ, сука! Все по-новому якось стало, вогнях поменше. По-іншому дивлюсь на речі, шукаючи сенс серед Речень. Та свідомість знов благає втечі, А уява творить те, що вважає доречним. Не думаю засутність питань риторичних тут. Думаю цим, хто не вірив в руку, бо жаль За мету. Тим, хто хуйню робив балоном, Залив впритул. Вдячний всім, хто допоміг, Коли кричав: "Рятуйте!" Я не сам і тому я дякую близьким, Всевишньому, що далі рухаюсь не аби з ким. Ми прямо далі, хуй забив на безпеки паски. Завжди приходить ясний день після кошмарної грози. Тепер ми трохи вище, вже ближче до ластівок. Їм залітає мій хіп-хоп, в аптеках зник пластінок. Годинник на зап'ясті, бро, мої біжать хвилини. Закрив рукою їх, щоб час мій не так швидко Плинув. Націлений на ціль, тому на мозло підсів. Не питай за тру, за нього тіло вкрашають рубці. З роками через травли більш не змінююся в лиці. Нахуй сук, які з губами набувають більше цін. Тепер заходжу у магаз і не дивлюсь на цінник. Я дорослий нахуй, мама, шутер мене не поцілить. Я не переймаю, що у рамці твої цілі, Бо всі знають, коли ти стріляєш, ти стріляєш цілі. Знову не видно, де кінець, де край, приступ Ностальгії. Собі нічого не накрутив, як був і Залишусь таким. З району ті простий, Душу на мотив пустий. Ми з часом тільки вгору, будемо вище там, де Ластівки. Знову не видно, де кінець, де край, Приступ ностальгії. Собі нічого не накрутив, як був і залишусь таким. З району ті простий, душу на мотив пустий. Ми часом тільки вгору, будемо вище там, де ластівки. Тепер ми трохи вище, нічого не питай, Браток. Ті, що читають за сук, бо твоя сука Тільки лабрадор. Блядки, тусовки, клуби, все вивозив, як машина. Доки не зупиниться мотор, до того буду щирим. Не бачу виходу в брехні і тому пру за Правду. Моя праця виправдана, я не сам і ділюсь З братом. Нема грошей, вирішуй бартер, Я петляв, все правда. Життя як банан, не раз, Це досвід, мін на задніх партах. Тепер заходжу у магаз і не дивлюсь на цінник. Мене прикрашають масті, в них піздець який красивий. Я одягаю чорний стонік, як Якусі Піху. Більше не цікавить стаф та прикуп, я змінився Звіком. Знову не видно, де кінець, де край, приступ Ностальгії. Собі нічого не накрутив, як був і Залишусь таким. З району ті простий, Душу на мотив пустий. Ми з часом тільки вгору, будемо вище там, де Ластівки. Знову не видно, де кінець, де край, Приступ ностальгії. Собі нічого не накрутив, Як був і залишусь таким. З району ті простий, душу на мотив пустий. Ми з часом тільки вгору, будемо вище там, Де ластівки.