Пішки

Ти наодинці серед піску. У руках пустеля, у кишені пісок. Залишився сам зі своїми думками. Сумно чи радо? Сумно чи радо? Йду, не спиняюсь. Мені все одно, Хоч доба гівна і навіть лайно. Плями іззовні водою відмию, вгляну душі собою Могилу. Сам себе питаю: чому все так? Де мій з неба знак? Де він є, не бачу і не-не полягаю, Бо я підлягаю чужому впливу. Відчуваю провину, намагаючись все владнати. Так легко сказати, що нічого не вийшло. Далі я піду пішки. Далі я піду пішки. Далі я піду пішки. Далі я піду пішки. Вітер розносить за мною сліди, Душу пече, та немає води. Крок за кроком прямую до баски. Залишилось тільки гучно впасти. Встати не можу, не маю опори. Зброя з собою тільки слово. Кричати у прірву серця немає, та навіть на крик Сил не вистачає. Знов себе питаю: чому все так? Де той клятий знак? Знаю, що не побачу, та й не-не полягаю, Бо я підлягаю Чужому впливу. Відчуваю провину, намагаючись все владнати. Так легко сказати, що нічого не вийшло. Далі я піду пішки. Далі я піду пішки. Відчуваю провину, намагаючись все владнати. Так легко сказати, що нічого не вийшло. Далі я піду пішки. Далі я піду пішки. Далі я піду пішки.