Вишенський став

Місяць, зорі. Скоро минуча ніч настає. Літні паркани, лози плетені, окраїна міста нависла. Охороняють клаптики долі. За ними Вишенський став. М-м-м. Ришітть і до шляху, котрим рибалка суне в пітьмах. Темрява тайно, лягливо шурхоче, Відволікає від дурних думок. Та ось Серед ночі, Літньої ночі він пішов на Ставок. За горжами городи охороняють берег. Стежка веде замулені броди, крізь ліс очерету, Де гладкі рука та поріг. Гумовий човен пірнає в латанці, Прямує вздовж островців очерету. Поперек течії темета. У вогкім чеканні думки сновигають між берегом і Зірками. Аж раптом горжа, плескіт дакає. З'явилась галєра, три браконьєра. В місячне сяйво сітку кидають. Мить за мить і немає. Він засинає. У напівсні спогади линуть. Дружина сохка, чумацька валка сохне у гарних Хвійнах. Не вистачає потрібних слів, Думок. Прокинувся. Навколо ставок. За горжами городи Охороняють берег. Стежка веде в замулені броди, крізь ліс очерету, Де гладкі рука та поріг.