Подзвони

І знову моя революція уламки розкидала Містом. Це вже фінал, не початок кінця. Мені у трикутнику тісно. Мені не болить, мене не торкай. Я перша глядачка у цій кінозалі, Вона на світанку тебе обіймай. Мені час іти, я рухаюсь далі. Подзвони мені восени, Коли листя погонить місто. Восени мені подзвони, Щоб сказати, що ти ненамисно. Подзвони мені восени На останньому подиху літа. Восени мені подзвони, Щоб більше тебе не любити. Ти мені дарував орхідеї, і я одягала Крила. Потім знов повертався до неї, і я засинала Самотня й щаслива. Ця осінь мразливо тримає за плечі, І я неквапливо готуюсь до втечі. Як горім серед неба, як море в пустелі, Ти з'явишся в пам'яті, щоб йти до неї. Подзвони мені восени, Коли листя погонить місто. Восени мені подзвони, Щоб сказати, що ти ненамисно. Подзвони мені восени На останньому подиху літа. Восени мені подзвони, Щоб більше тебе не любити. Щоб більше тебе не любити. Подзвони мені восени, Коли листя погонить місто. Восени мені подзвони, Щоб сказати, що ти ненамисно. Подзвони мені восени На останньому подиху літа. Восени мені подзвони, Щоб більше тебе не любити.