Ти така - ах, ти така - ух!

Ти така, ах, аж поїхав мій дах. Я забув, як зупинятись, все летить на всіх парах. Ти така, ах, аж вогонь на щоках. В душу ти мою ввійшла і вже вийти не Змогла. Ти така, ух, аж не стримую рук. Я торкаюсь і здригаюсь, ніби хтось ввімкнув весь Звук. Ти така, ух, аж захоплює дух. Я не бачив ще таку і тепер не бачу Сну. Боюсь поворухнутись. Тишина. Я ще не знав такої легкості й свободи. Чи то весни колиска запашна Мене гойднула в чисті неба зводи. Ти вся любов, ти чистота. Довірливість твоя благословенна. Твоя краса мені свята. Твоя любов мені священна. Ти така, ах, аж поїхав мій дах. Я забув, як зупинятись, все летить на всіх парах. Ти така, ах, аж вогонь на щоках. В душу ти мою ввійшла і вже вийти не Змогла. Ти така, ух, аж не стримую рук. Я торкаюсь і здригаюсь, ніби хтось ввімкнув весь Звук. Ти така, ух, аж захоплює дух. Я не бачив ще таку і тепер не бачу Сну. Я взяв тих очей таємницю І зіниці твої золоті, наче воду з ясної Криниці, щоб розхлюпати людям в житті. І дивились на мене ці очі, Як веселки з-під Маєва брів, тож диханням твоїм Опівночі Я людей у житті обігрів. Ти така, ах, аж поїхав мій дах. Я забув, як зупинятись, все летить на всіх парах. Ти така, ах, аж вогонь на щоках. В душу ти мою ввійшла і вже вийти не Змогла. Ти така, ух, аж не стримую рук. Я торкаюсь і здригаюсь, ніби хтось ввімкнув весь Звук. Ти така, ух, аж захоплює дух. Я не бачив ще таку і тепер не бачу Сну. Ти до мене прийшла не із казки чи Сну. І здалося мені, що стрічаю весну. Ти явилась мені і здалося, що світ помолодшав Навколо на тисячу літ. Ти така, ах, аж поїхав мій дах. Я забув, як зупинятись, все летить на всіх парах. Ти така, ах, аж вогонь на щоках. В душу ти мою ввійшла і вже вийти не Змогла. Ти така, ух, аж не стримую рук. Я торкаюсь і здригаюсь, ніби хтось ввімкнув весь Звук. Ти така, ух, аж захоплює дух. Я не бачив ще таку і тепер не бачу Сну. Ти така, ух!