Якби ви знали паничі (а сестри сестри горе вам)

Якби ви знали, пане Чі, де люди плачуть, Живучи, то ви би легіни творили та марне Бога Б не хвалили. На наші сльози сміючись, за що Не знаю, називають хатину гаї тихим раєм. Я в хаті мучивсь, колись мої там сльози пролились, Найперші сльози. Я не знаю, чи єсть у Бога Люте зло, щоб у тій хаті не жило, А хату раєм називають. А сестри, сестри, горе вам, мої голубки молодії. Для кого в світі живете? Ви в наймах виросли чужії, у наймах коси побіліють, У наймах, сестри, й умрете. Умрете. Не називаю її раєм, тій хатиночці у гаї Над чистим ставом край села. Мене там мати повела і повиваючи, Співала свою нудьгу, переливала в свою дитину. В тім гаю, у тій хатині у раю я Бачив пекло. Там неволя, робота тяжка і ніколи й Помолитись не дають. Там матір добрую мою, ще молодую, У могилу нужда та праця положила. А сестри, сестри, горе вам, мої голубки молодії. Для кого в світі живете? Ви в наймах виросли чужії, у наймах коси побіліють, У наймах, сестри, й умрете. Умрете. Там батько, плачучи з дітьми, а ми малі були І голі, не витерпів лихої долі. Умер на панщині, а ми розлізлися. Ми же людьми, мов мишенята. Я до школи носити воду школярам, Брати на панщину ходили, по килу би їм поховали! А сестри, сестри, горе вам, мої голубки молодії. Для кого в світі живете? Ви в наймах виросли чужії, у наймах коси побіліють, У наймах, сестри, й умрете. Умрете. Умрете.