Гуцулка ксеня (сонні гори нічка вкрила)

Сонні гори нічка вкрила, Полонину всю манила, ніжно Череду пестила. Молодий вівчар не спав. Він у ранішній хвилині Ксеню Стрів на полонині і одній в Гірській країні На трембіті тужно грав. Гуцулко Ксеню, Я тобі на трембіті лиш Одній в цілім світі Розкажу про свій жаль. Душа страждає, Звук трембіти лунає, А що серце кохає, бо Гаряче, мов жар. Покохав дівчину скрито, і Пройшло гаряче літо. Буря йшла несамовито, в ліс Вівчарок та ругнав. Черемоша били хвилі, бігла Ксеня у безсилі, на стрімкому Впала шпилі. Сумно вітер завивав. Гуцулко Ксеню, Я тобі на трембіті Лиш одній в цілім світі Розкажу про свій жаль. Душа страждає, Звук трембіти лунає, А що серце кохає, Бо гаряче, мов жар. Череду лишав щоночі та Шукав сліди дівочі. Як знайшов закриті очі, їх Востаннє цілував. Важко спершись на соснині, з болем Серця грав дівчині, щоб і гори Чули сині, як гуцулку він Кохав. Гуцулко Ксеню, Я тобі на трембіті Лиш одній в цілім світі Розкажу про свій жаль. Душа страждає, Звук трембіти лунає, А що серце кохає, Бо гаряче, мов жар.