Забудь, Не Згадуй, Не Люби

На жаль, що казка не про нас. Чи винен хтось не зрозуміти. Ти повернулась і пішла. На землю опустивши квіти. Засипав сніг твої сліди. І нам усе не повторити. На волю проситься "прости". Що не зуміла ти любити. Забудь, не згадуй, не люби. Навіщо серцю твої муки? Така холодна стала ти. В душі так пусто від розлуки. Забудь, не згадуй, не люби. Засиць він чув посеред ночі. Коли так хочеться піти. Та губи ще цілують очі. Загоїть рани час, а ти. Ти не змінилася, як раніше. Приходиш снах і, як завжди. Моя холодна, наймиліша. Забудь, не згадуй, не люби. Навіщо серцю твої муки? Така холодна стала ти. В душі так пусто від розлуки. Забудь, не згадуй, не люби. Засиць він чув посеред ночі. Коли так хочеться піти. Та губи ще цілують очі. Забудь, не згадуй, не люби. Навіщо серцю твої муки? Така холодна стала ти. В душі так пусто від розлуки. Забудь, не згадуй, не люби. Засиць він чув посеред ночі. Коли так хочеться піти. Та губи ще цілують очі.