Чого зажурилась

Чого зажурилась моя Україно? Грона похилила червона калина. Чом чорні хустини сивину покрили? Знову плащ та стогін і сині могили. Чом чорні хустини сивину покрили? Знову плащ та стогін і сині могили. Того зажурилась, бо правди немає. В вишитих сорочках чужинець гуляє. Того зажурилась діти помирають, Інші на чужині правнуків шукають. Того зажурилась діти помирають, Інші на чужині правнуків шукають. А над чистим полем та й ворон закряче. У старій хатині матуся заплаче. Вмиється сльозою, чекає на сина. Та лиш в шибку стука самотня пташина. Вмиється сльозою, чекає на сина. Та лиш в шибку стука самотня пташина. Не журися, мамо, скоро та година. Гнівом заговорить уся Україна. Дніпро запалає, задимлять Карпати. І руди не будуть в краю панувати. Дніпро запалає, задимлять Карпати. І руди не будуть в краю панувати. Дніпро запалає, задимлять Карпати. І руди не будуть в краю панувати. Дніпро запалає, задимлять Карпати. І руди не будуть в краю панувати.