Порцеляна

Раптова зміна, тримаю спину. Ранкова злива мене не дожене. Крокую стрімко і красиво. Життя мінливе, це не злякає мене. Я не прискорю кроки, Хоча мені болить. В моїй душі лиш попіл і Порцеляновий пил. Ранкові нерви, автоманеври, твої Забави, постлу металом віртя. Із наших вікон летять, мов квіти, Із порцеляни крихкі серця. Моя ти улюблена гра, моя програна гра, Я без тебе навчаюсь жити. Твоя я незіграна гра, порцелянова мала І уламки сердець, мов квіти. Я не прискорю кроки, Хоча мені болить. В моїй душі лиш попіл. Розлита кава, нехитра Справа. То все забава. Я не дограла, нехай. Тримаю форму, тримаю спину. Я не зламаюсь. Щоденний опір і трек. Суцільні нерви, автоманеври, п'янкі Забави, шалене серцебиття. Із наших вікон летять, мов квіти, Із порцеляни крихкі серця. Моя ти улюблена гра, моя програна гра, Я без тебе навчаюсь жити. Твоя я незіграна гра, порцелянова Мала і уламки сердець, мов квіти. Твоя я незіграна гра, порцелянова Мала і уламки сердець, мов квіти. Я не прискорю кроки, Хоча мені болить. В моїй душі лиш попіл І порцеляни пил.