Про теплий дух нічних обійсть

Про теплий дух нічних обійст, про давні знаки, Добру вість, про тих, що увійшли в твій дім, Про тих, які пішли. Про те, що вернеться зима, що буде з нами Усіма. Про недосвідченість дерев пиши мені, Пиши. Так мало статись, так було. Письма нарощене стебло. І сторінки, мов сорочки чоловіків, Що сплять. Про стиглу гіркоту розмов, Про все, що важить знов і знов. Про мову опору, яка ще виросте з Проклять. Ще просяк пройнятий дощем, ще час легендою в кущах Торкається проточних вод, коріниться в пісках. Пиши про нас, умножені відбитками на полотні, Пропишеться наш час, мов текст по темних сторінках. Щирі, тихі і прості, про голоси у темноті, Про рівновагу колодів і ламаність небес. Про шлях через нічні поля, про передмістя, Звідкіля надходить ніч, мов добра вість покинутих Адрес.