Дякуй не за те що маєш багато

Ми йдемо за мрією крізь дні. Забуваєм, що щастя в простоті. Там, де сонце в вікно торкнеться знов, З'являється світло і ніжна любов. І все, що маю, не від марних снів. Це дім, де я сміюсь, Це дім, де я живу. Дякуй не за те, що маєш багато, А за те, що маєш своє. Бо щастя не там, де зірки золоті, А там, де серце твоє. Дякуй небу, що дарує сили, й тим, Хто поруч у дощ і сніг. Дякуй просто, бо вмієш любити. Бо це найбільший твій скарб і твій оберіг. Хтось шукає долю за морями. Хтось забув, що дім отут між нами. Там, де співає вечірній сад, Починається справжній рай. І все, що маю, не від марних снів. Це дім, де я сміюсь, Це дім, де я живу. Дякуй не за те, що маєш багато, А за те, що маєш своє. Бо щастя не там, де зірки золоті, А там, де серце твоє. Дякуй небу, що дарує сили, й тим, Хто поруч у дощ і сніг. Дякуй просто, бо вмієш любити. Бо це найбільший твій скарб і твій Оберіг. Дякуй не за те, що маєш багато, А за те, що маєш своє. Бо справжнє життя не мрія далека, Воно отут, де ти є.