Час, який вже ніколи не повернути

Де той ранок, що нас розбудив? Де той сміх, що у вітрі летів? Наші мрії були ще прості, Ми не знали про біль у житті. Сонце гріло нас з неба ясне, І здавалося, вічне усе. Та промчав, наче вітер, той світ, Залишивши лиш поганий слід. Час, який вже ніколи не повернути, Ні словами, ні снами не обернути. Як вода між долонь, він тече і назад не Веде нас вже. Час, який вже ніколи не повернути, Ні словами, ні снами не обернути. Ми тримаєм ту мить в глибині, де живе наше Вчора в душі. Пам'ятаєш, як мріяли ми, Під гітару співали думки? Кожен вечір був мов відкриття, Світ здавався безмежним, як мрія. Де ті вулиці, зорі вогні? Все розтануло, наче у сні. Лиш у серці лишились слова Там, де юність навік ожила. Час, який вже ніколи не повернути, Ні словами, ні снами не обернути. Як вода між долонь, він тече і назад не Веде нас вже. Час, який вже ніколи не повернути, Ні словами, ні снами не обернути. Ми тримаєм ту мить в глибині, де живе наше Вчора в душі. Час, який вже не зможем спинити, Ні словами, ні снами не обернути. Як вода між долонь, він тече і назад не Веде нас вже. Час, який вже ніколи не повернути, Ні словами, ні снами не обернути. Ми тримаєм ту мить в глибині, де живе наше Вчора в душі.