Не будь роботом

Не будь роботом, не будь роботом. Знову запали в очах свої вогні. Не будь роботом, не будь роботом. Я ще вірю, ти не зникнув назавжди. Ти дивишся крізь мене, ніби крізь екран. У твоїх очах давно згас вогонь бажань. Кожне слово ніби код, кожен день алгоритм, Де загубився наш шалений ритм. Колись сміявся голосно до ранку без причин. Обіймав мене міцніше за увесь цей дивний світ. А тепер між нами холод, тиша і бетон, Наче замість серця в грудях крижаний мотор. Не будь роботом, не будь роботом. Знову запали в очах свої вогні. Не будь роботом, не будь роботом. Я ще вірю, ти не зникнув назавжди. Ламай програми, ламай програми! Обійми мене сильніше, ніж учора. Не будь роботом, не будь роботом. Стань для мене знову просто чоловіком. Місто поспішає, наче божевільний стрім. Усі кудись біжать, забувши, хто вони самі. Може, світ навчив нас мовчки виживати. Та любов не можна просто вимикати. Я не прошу золота, не прошу чудес. Хочу тільки чути твій щасливий сміх. Щоб дощ був просто дощем, а не прогнозом. Щоб ми жили серцем, а не за шаблоном. Я не хочу жити поруч і стіною. Повернися знову до мене з любов'ю. Не будь роботом, не будь роботом. Знову запали в очах свої вогні. Не будь роботом, не будь роботом. Я ще вірю, ти не зникнув назавжди. Ламай програми, ламай програми! Обійми мене сильніше, ніж учора. Не будь роботом, не будь роботом. Стань для мене знову просто чоловіком. Не будь роботом, не будь роботом. Знову запали в очах свої вогні. Не будь роботом, не будь роботом. Я ще вірю, ти не зникнув назавжди. Ламай програми, ламай програми! Обійми мене сильніше, ніж учора. Не будь роботом, не будь роботом. Стань для мене знову просто чоловіком. Гей! Не вимикай любов! Стань знову людиною.