А її очі

А її очі, очі, очі не дають мені Заснути щоночі. А її очі, очі, очі, мов вогонь, Палають у мені. Я її побачив серед тисяч облич. Наче зупинився весь навколишній світ. Вона посміхнулася, стало тепліше, Бо саме таку я чекав стільки літ. Я не шукав її, вона сама прийшла. Тихо мою душу забрала. І тепер кожен вечір думаю знов, Як назавжди мене полонила любов. А її очі, очі, очі не дають мені Заснути щоночі. У неї очі, у неї очі, мов вогонь, Палають у мені. А її очі, очі, очі, наче зорі серед Темної ночі. У неї очі, у неї очі серце Забирають, не відпускають. Не відпускають, не Не відпускають, Не відпускають. Не відпускають, не Відпускають. Кажуть, любов приходить тихо сама, Але її погляд немов ніч чарівна. Серед тисяч доріг і чужих голосів я Знайшов те, що так довго хотів. Я не шукав її, вона сама прийшла, Тихо мою душу забрала. І тепер кожен вечір думаю знов, Як назавжди мене полонила любов. А її очі, очі, очі не дають мені Заснути щоночі. У неї очі, у неї очі, мов вогонь, Палають у мені. А її очі, очі, очі, наче зорі серед Темної ночі. У неї очі, у неї очі серце Забирають, не відпускають. Відпускають. А її очі, очі, очі, очі не дають мені Заснути щоночі. У неї очі, у неї очі, мов вогонь, Палають у мені. А її очі, очі, очі, наче зорі серед Темної ночі. У неї очі, у неї очі серце забирають, Не відпускають. Не відпускають, відпускають. відпускають, не Відпускають. Не відпускають, не відпускають. А її очі, очі, очі Не дають мені заснути щоночі. У неї очі, у неї очі, мов вогонь, Палають у мені.