Вона все чекає

Холодний перон, мов згаслий вогонь. Лишився лиш слід від твоїх долонь. Уламки думок, як розпечене скло. Куди ж те тепло знову втекло? В кишені записка, знайомі рядки. Минають хвилини, минають роки. За стінами тіні, у кроках метал. І погляд твій світлий, неначе кристал. А біль не вщухає І серце страждає. Там вірна дружина Ночами не спить. Вона все чекає. І долі не знає. Лиш спогад про ніжність в душі десь горить. О-о-о. Вона все чекає. І долі... Не знає. Спиняючи серце. В цю відчаю мить. Молитва німа, як білий туман, загоїти хоче Найглибшу із ран. Крізь темряву ночі, крізь лютий завію вона відчуває, Як тінь, подих твій. Там вікна в росі, а небо в крові. Та віра тримає її. Вона, як душа. У кожній сльозині надія жива. Хоч важко знайти для розради слова. А біль не вщухає. Біль вщухає. І серце страждає. Там вірна дружина ночами не спить. О-о-о. Вона все чекає. І долі не знає. Лиш спогад про ніжність в душі десь Горить. О-о-о. Вона все чекає. І долі... Не знає. Спиняючи серце. В цю відчаю мить. І хай розривається світ на шматки, Любов прокладе через прірву мости. Вона дочекається всупереч злу, Крізь попіл і дим, крізь запеклу золу. Вона дочекається на зло ворогам. На зло лютим людям. Та їхнім словам. Вона все чекає. А біль не вщухає. О-о-о! А біль все триває. О-о-о. Допоки Війна.