Місце зустрічі

Шановні пасажири, починається посадка на нічний Швидкий поїзд сполученням Київ-Донецьк, Київ-Новоолексіївка, Ужгород-Лисичанськ, Київ-Бердянськ, Київ-Маріуполь, Київ-Симферополь. По возвращению с фронта мама обнимет своего сына. Смотрит на мальчика, но видит уже в нем мужчину. Пишу письмо домой от Ребуса, своим родным. Вы не волнуйтесь, мама, вернусь домой живым, Е. С пацанами проходим много разных перепалок: То кабели лягут по дому, то ствол окоп поднимала. Все это проходишь с пацанами разом плеч о плеч. Перемога буде за нами, навіть якщо ти цього не Захочеш. Заїхав на бойові, настрій змінився одразу. Воїни живуть вічно в кожній пісні, я про це Вам розкажу. Я хочу побачити всіх пацанів, Які зараз не з нами. Брати, чому ви пішли від нас так скоро і Так рано? Вісімнадцять, двадцять, двадцять п'ять Років нашим хлопцям. Коліно схилю перед ними, так яро світи нам сонце. Козаки хоробрі загинули, захищаючи свій рідний дім. Пам'ятаємо кожного воїна та усіх своїх братів. Хочу забути цю війну, як клятий дірявий сон. Будеш гробити нам в тилу, краще міняй одразу ти Тон. Багато несправедливості в нашому клятому світі. Нас ніколи не зламаєш, ми синонім слову "міцність". Після війни командир об'їздить всю нашу Україну, Але це буде не тур і не відпустка, та Навіть не мрія, заїхати до кожного хлопця солдата на Його могилу, постояти, згадати воїна та помовчати Хвилину. Місце зустрічі буде одне біля стели Загиблих. Раз в деякий час згадаємо ці часи нелегкі Тут. Обіцяю сам собі я ніколи не забуду вас, Пацанів, з якими бігав по Донбасу, стріляв та разом Їв. Місце зустрічі буде одне біля стели загиблих. Раз деякий час згадаємо ці часи нелегкі тут. Обіцяю сам собі я ніколи не забуду вас, Пацанів, з якими бігав по Донбасу, стріляв та разом Їв. Мені зараз двадцять три роки, але я на Війні. Мав вже будувати будинок для себе та своєї Сім'ї. А так в руках автомат сімдесят четвертого Року. Біжу не на весілля, друзяк, а по посадці Від дрону. Є і круті моменти військових під час Війни. Дружній колектив це як сім'я, А пацани тут як брати. Коротше, говорю, як є: всіх своїх ніколи не соромся. Чотирнадцять вісімдесят вісім, від Ребуса до Сонця.