Державний стяг

Я прийду вбити тебе у вівторок. Добре, Я вільний у вівторок. Якийсь ти не такий. Наче З війни повернувся. Я трошки. Сьогодні вже двадцять чотири, Щось вже є і за плечима. Я давно дорослий хлопець, ці історії не риму. Я це все то розумію. Це держава Україна. Будуть кулі, будуть міни. Україна то не згине. Є. В мене нема багато часу. До чорта ту війну я проклинаю і як кляту. Сьогодні побратим сидів вісім мене в гостях, Я підійму разом із ним державний стяг. Це державний стяг. Держава Україна. Б'ємось за тебе, рідна, б'ємось до могили. Схилю коліна перед братом, що давно не з нами. Я приїду і до тебе разом з пацанами. Це державний стяг. Держава Україна. Б'ємось за тебе, рідна, б'ємось до могили. Схилю коліна перед братом, що давно не з нами. Я приїду і до тебе разом з пацанами. Я до сьогодні пам'ятаю кожного із наших. Я бачив тих, хто підіймались, хоч вважали павшим. Кожен герой, хто розуміє, що таке держава. А я по темі тут говорю, це не є Вистава. Хочу, щоб мати дочекалась сина із війни. Хочу, щоб повернулись всі назад мої брати. Хочу, щоб всі побачили батьків своїх сини. Ці строки то є правда від Ребуса з війни. А я дивлюсь у небо, там зірки горять, Як душі. Кожна сльоза у мами то як крик У тиші. І тих, хто відійшов від нас, Але серця він не покинув. Та ми встоїм, бо правду не здолати вільних. Та ми йдем вперед, бо ми сини своєї долі. І наші крики чути в ярах і чуть навіть У полі. Україна сильна, і це написано у крові. Я читаю ці рядки від Ребуса з любов'ю. Це державний стяг. Держава Україна. Б'ємось за тебе, рідна, б'ємось до могили. Схилю коліна перед братом, що давно не з нами. Я приїду і до тебе разом з пацанами. Це державний стяг. Держава Україна. Б'ємось за тебе, рідна, б'ємось до могили. Схилю коліна перед братом, що давно не з нами. Я приїду і до тебе разом з пацанами. І. Приїду і до Тебе разом Пацанами.