Думки солдата

Кажуть люди, Що колись, іще за давніх часів, Діялися в Україні дива дивні. Від сходу, як завжди, тягне прохолодним часом. Я не один в окопі, мамо, ми сьогодні разом. Ми грали з друзями м'ячами, це було тоді. Я повернусь додому зі щитом чи на щиті. З щитом чи на щиті, мамо, дочекайся сина. Я обійму тебе, навіть якщо будуть крила. Тато, дай підтримку мамі, обійми за мене. Я з вами, не покинув, спостерігаю з неба. З щитом чи на щиті, мамо, дочекайся сина. Я обійму тебе, навіть якщо будуть крила. Тато, дай підтримку мамі, обійми за мене. Я з вами, не покинув, спостерігаю з неба. Пишу листа додому, поки накривають міни. Я бачу на очах братів і сльозу, біль, Гніву. Ми воїни назавжди, дивились смерті в очі. На жаль, не вийдемо з лісу, і це останні Ночі. Тепер я воїн, мамо, тепер ми всі герої. І наші діти вже ніколи не побачать зброї. І люба дівчина чекала до останньої миті. Її діти підростають чемні, сильні й духовиті. Слава і честь усім, хто пав на полі бою. Всі бились до кінця, ми билися з ордою. На жаль, не повернем всіх, кого закатували. Ганьба тут цій історії, там просто спрастували. З щитом чи на щиті, мамо, дочекайся сина. Я обійму тебе, навіть якщо будуть крила. Тато, дай підтримку мамі, обійми за мене. Я з вами, не покинув, спостерігаю з неба. З щитом чи на щиті, мамо, дочекайся сина. Я обійму тебе, навіть якщо будуть крила. Тато, дай підтримку мамі, обійми за мене. Я з вами, не покинув, спостерігаю з неба.