Він

Сам знаєш, як зараз ліхтарями темно, Хоч виколі на полі відріж і відскоч. Він йшов попереді мною, мабуть, По дорозі нам. Неначе хворий, злий, До того ж і п'яний. Його хитало, я тримався осторонь. Сам знаєш, якою буває часом Оболонь. Він щось кричав і ледь себе ніс. Доживав останні дні гніздряний піст. Нахуя я? А? Нахуя ім'я? Нахуя я? І як моє ім'я? Ми йшли, крутилася Земля. Нахуя я? А? Нахуя ім'я? Нахуя я? А? Нахуя ім'я? Нахуя я? І як моє ім'я? Ми йшли, крутилася Земля. У вікнах добивали перед тим, як знову йти. Сам знаєш, життя як, коли нема мети. Він спотикався, падав, піднімався і курив. І то кричав, то спокійно говорив. Я заспокоював себе, що я не такий, Як він, що міру знаю, відчуваю весь гемоглобін. Я тримав дистанцію, він ледь тримався на ногах. Нічого не лишалось, як іти по його слідах. Нахуя я? А? Нахуя ім'я? Нахуя я? А? Нахуя ім'я? Нахуя я? І як моє ім'я? Ми йшли, крутилася Земля. Нахуя я? А? Нахуя ім'я? Нахуя я? А? Нахуя ім'я? Нахуя я? І як моє ім'я? Ми йшли, крутилася Земля. Він скандував попереду, як Індіана Джо, Якого вдарили по голові. А далі що? Сам знаєш, мій під'їзд там, Трохи вбік. Він раптом зник, і я ледь не побіг. Полегшало відразу, залишився я один. Відчинивши двері, так захотілось жити. У голові кружляло. Не вийшло зрозуміти, що врешті замовчала моя Різдряна тінь. Ми йшли, крутилася Земля. Нахуя я? А? Нахуя ім'я? Нахуя я? А? Нахуя ім'я? Нахуя я? І як моє ім'я? Ми йшли, крутилася Земля.