Тантра

Знову вечір і зорі на небі горять. Місто спить, лиш у вікнах вогні миготять. І в одному із них ти так само не Спиш. З філіжанкою кави на канапі сидиш. Ти далеко від мене, між своїх світів. До твого краю весни не знайти мостів. Крикну у ніч. А відповість луна. Ла-ла-ла, Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла. Ла-ла-ла, Ла-ла. Ла-ла-ла, Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла. ла-ла. Я втікав від самоти, я не знав, Де ти. Я тебе шукав, та не міг знайти. На столі лежать бізадри листів. Замість підпису сльози вияв самоти. Лише ім'я твоє, як музика сумна. Крикну у ніч, а відповість луна. Ла-ла-ла, ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла. Ла-ла-ла, Ла-ла. Ла-ла-ла, ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла. Ла-ла-ла, ла-ла. І пізно, напевне, просити пробачення. Сльози і слова уже не мають значення. Не встигли образи переповісти. Розбіглися по різні сторони міста. Знову вечір і зорі на небі горять. Місто спить, лиш у вікнах вогні миготять. Крикну у ніч. А відповість луна. Ла-ла-ла, ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла. Ла-ла-ла, Ла-ла.