Мама, караул!

Ти запалила цей вечір без сірників. Я всі слова від хвилювання розгубив. Які затерті і банальні фразочки. Ти всім розказуєш такі от казочки. Клянусь, ніколи ще не був таким прямим. Ти знесла так мої думки, розвіяв дим. Звучить красиво. Дам тобі єдиний шанс. Показуй, чим ти здивувати зможеш нас. А в тебе очі, мама, просто караул. Я через них весь білий світ перевернув. А в тебе губи, наче вишня у вині. І я пропав, коли всміхнулась ти мені. А в тебе очі, мама, просто караул. Я через них весь білий світ перевернув. Дим по кімнаті, а в думках одна лиш ти. Куди тепер від тебе, мила, утекти? О. Що будем пити: каву, віскі чи вино? Я у полоні твого погляду давно. Налий води, бо ти від хвилювання смок. Я ще не роблю взустрічний свій крок. Та я ж не тисну, почекаю, так і знай. Ти лиш з радарів моїх, прошу, не зникай. Який наполегливий, заінтригував. Вважай, що ти мою увагу прикував. А в тебе очі, мама, просто караул. Я через них весь білий світ перевернув. А в тебе губи, наче вишня у вині. І я пропав, коли всміхнулась ти мені. А в тебе очі, мама, просто караул. Я через них весь білий світ перевернув. Дим по кімнаті, а в думках одна лиш ти. Куди тепер від тебе, мила, утекти? Нікуди мені тепер від тебе утекти. А хто сказав, що зможеш це зробити ти? А в тебе очі, мама, просто караул. Я через них весь білий світ перевернув. А в тебе губи, наче вишня у вині. І я пропав, коли всміхнулась ти мені. А в тебе очі, мама, просто караул. Я через них весь білий світ перевернув. Дим по кімнаті, а в думках одна лиш ти. Куди тепер від тебе, мила, утекти?