Вітер долі

Сталось так, що тиждень поспіль Сняться друзі із дитинства Як птахи летять за обрій Так і ми всі розлетілись Пам’ятаю їх обличчя Бо нам є, що пригадати Тільки вільний вітер знає Як тепер вас розшукати? Де тепер вас всіх шукати? Роздивляюсь наші фото Не змінився хтось і досі Наче все це було вчора Де ж тепер всі мої друзі? З Дімкой ми гуляли часто В Осло зараз миє вікна Був спортсменом, плавав брасом Та живе доволі бідно Та тепер живе він бідно Настя із сім’єю разом З дітьми третій рік в Іспанії А сама ж була з Донбасу Працювала у лікарні Хто ганяв м’яча по двору Не відкриє двері дому Не вдягне військову форму І поїде до Молдови Якось виїде в Молдову А той, хто був хуліганом Він пішов на фронт найпершим Повернули його мамі Нагородженим посмертно Нагородженим посмертно А сусіди у Берліні Всі живуть в тісній квартирі А цей хлопець — в нас при владі Добру має там наживу Хтось лишився в Україні Хтось знайшов любов в Мадриді Все красиво на картині Неймовірні краєвиди Та чужі ті краєвиди Ну а Славку пам’ятаєш? Палко триколор шанує Робить вигляд, що не знає І чужих думок не чує Проти нас тепер воює Юрка, з ким за партою вчились Згодом спився від зневіри Його серце зупинилось У зруйнованій квартирі У спустошеній квартирі У Оленки, що співала Вже нікого не лишилось Від війни, як всі, втікала І в Парижі опинилась Нещодавно та Оленка Мені відео прислала Вона грала на гітарі І красиво щось співала Вже французькою співала Ось і всі, що мали бути На цій старій фотографії Скількох вже не повернути Скількох вже не обійняти Наче все це було вчора Друзі, двір, дитячі мрії Розкидало вітром долі Нас на цілі покоління Як нам, з вами, не забути Що ми всі — одне коріння?